|
У п’ятницю 15-го лютого на місто Лева чекала «Жесть!», і в розумінні концерту, і в розумінні емоцій. Гулянка за участю шести гуртів, включно із польськими грайндерами PARRICIDE на десерт, обіцяла бути потужною. Прибувши до місця (кінотеатр «Київ»)...
...окинувши оком зал, зустріли наших польських друзяк, які були без другого гітариста Альберта (бо той хворів), зате із новим басистом Лукашем (ex-CLIMATE) та барабанщиком Крісом, відомим також грою в SQUASH BOWELS!!! Із півгодинним запізненням концерт відкривають місцеві «блекери» LAMIA CULTA із центровою фігурою жіночої статі. Пісні по 15 хвилин, стандартний «типу злючо-містичний» музончик. За ними тернопільські початківці дез-металу ORTHODOX, які значно сподобались публіці, але більше дівчаткам, так здалося. Грають бадьоро, місцями нерівно, під час їх виступу стає очевидним, що загальний звук є абсолютно неприйнятним і у цій «каші» важко щось розібрати. Починаємо нервувати щодо власного звучання. Це відчуття посилюється ще дужче коли на сцену виходять AMBIVALENCE. Прохання гітаристки Маші до звуко-техніків якось полагодити підсилювач ігнорується ними з пустими поглядами на тупих пиках. Врешті львівські «дезери» грають, не знаю кому як, а як на мене, гурт чомусь чим далі, тим більш невпевнений. Є бажання послухати новий матеріал, який наразі записують Маша і Ко. Помічаємо, що приміщення наповнюється фанами вщент, чоловік 300 це точно. Час проходить у спілкуванні із знайомими, у намаганнях зігрітись чи то фронтовими 50 грамами чи навіть присіданнями (бо холодно ж, курво!), і вже на сцені гурт, де грає Сергій – організатор концерту, REQUIEM. Щось таке нечітко виражене, звичний чи то «дез», чи то «дум», знов із дівчиною на вокалі, до речі, тією самою, що і в «блековому» гурті, тільки тепер вже в чорній перуці. Ну ось і час VULVULATOR. Проводимо перші миті на сцені, налаштовуємо інструменти, підходить орг.Сергій і каже: «Хлопці, у вас часу лишилось на дві пісні»… Як вам таке? «Та шо за бля-нах!?» - думаю собі. Це ми до Львова 250 км засніженими перевалами і гірськими ожеледицями перлись, чекали своєї черги кілька годин, щоб 2 пісні зіграти??? «А полякам тоді скільки грати дадуть?» - друга думка моя була. Отаким чином, нашвидкуруч повтикавши шнури, нічого не встигнувши налаштувати, пограли в «турбо»-ритмі пару пісень (6 чи 7, вже й не пригадується) – публіка реагувала жваво, - і з почуттям незручності перед польськими колегами пішли зі сцени. Виявляється, ліміт на проведення масових заходів у цьому залі – 22.00, і організатор нічого з цим вдіяти не зміг. Хрін з ним, із надією слухаємо PARRICIDE, нас звичайно ж пре і розриває, хлопці грають переважно найсвіжіші пісеньки, у досить незвичному для себе стилі, швидкий потужний грайндкор вперемішку з танцювальним рок-н-ролом! Народ шаленіє, вокаліст Прашіак, вже з оголеним торсом, у запалі зіскакує до залу і продовжує свою справу у «слемі». В кінці радували «кавером» на BRUJERIA, і на біс також грали. Емоції від «перрісайду», як завжди, виключно позитивні, і в той же час незручно перед ними за поганий звук та організацію. Тож було явне бажання наговорити орг.Сергію багато неподобства щодо такого підходу до влаштування концерту (адже перші місцеві гурти грали по 40-50 хвилин!), та в розмові з ним виявилось, що це перша акція в його житті, яку він проводить. Ну гаразд, на перший раз прощається, але настрій все одно був не кращий. Тому, спакувавшись, і ми, і «перрісайди», вирушили у темні глибини ночі, у різні сторони, по своїм домівкам. Ось такі пироги. Користувачі залишили 2 коментарів. 1. Без назви
Мішек, Незареєстрований Набір команд блін як звичайно.... 2. Без назви
kabaka, Незареєстрований ггг весело вам мабуть буле таке чути)) |
